АДМІНІСТРАТОРИ
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.-вихідні дні
(0412) 22-24-55
КВИТКОВА КАСА
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.- вихідні дні
(0412) 47-33-88

ВІЗИТ ДО ТЕАТРУ

Головна / Про театр / Архітектура
АРХІТЕКТУРА

Гортаючи історію містобудування та історію забудови Житомира не останнє місце серед архітектурних родзинок займає будівля театру. А точніше будівлі театрів.

Житомир був одним з небагатьох міст, у яких уже на початку XIX століття існували театри в загальнодоступних спеціальних приміщеннях. Приміром, у Харкові, Полтаві, Одесі, працювали російсько-українські трупи, а в Києві, Житомирі, Кам'янці-Подільському переважали польські колективи. Причиною було те, що Правобережна Україна аж до 1793 року перебувала під владою Речі Посполитої. Та, з часом, польські трупи включали до свого репертуару твори російських авторів і п'єси на малоросійському діалекті. Мандрівні театральні колективи поступово перетворювались на польсько-російсько-українські. Це сприяло піднесенню культури українського народу.

На теренах нинішньої Житомирщини існували й кріпацькі театри, хори, оркестри. Популярним був театр у маєтку поміщика Ільїнського в с. Романові (тепер районний центр Житомирської області).

У 1804 році центром Волинської губернії став Житомир. А в 1809 році було побудоване перше стаціонарне приміщення театру (будинок був дерев'яний, мав 350 місць) за ініціативою волинського губернатора М.І.Камбурлея.

На жаль, пожежа театру в 1842 році спричинила занепад трупи..

Майже до кінця п'ятдесятих років Житомир театрального приміщення не мав. Мистецьке життя переселилося в приватні заможні будинки та до зали дворянського зібрання.

Сподівання на нове приміщення справдилося лише після затвердження на його спорудження кошторису Міністерством внутрішніх справ Росії. Зауважимо, що цей кошторис призначався для Києва, але, завдяки канцелярській плутанині, дістався Житомиру.

Відомий будинок по вулиці Пушкінській, котрий було відкрито в 1858 році, ще й сьогодні є красенем архітектури (тепер тут міститься обласна державна філармонія). Одним з ініціаторів і ентузіастів нової будови був польський письменник Юзеф-Ігнацій Крашевський. Його п'єси мали величезний успіх у глядацькому середовищі.

До другої світової війни в Житомирі, населення якого складало 95 тисяч жителів, було кілька театрів. Та після війни лишився лише один.

Театральна трупа в той час займала будівлю по вулиці Пушкінській (як уже було зазначено, будівля нинішньої обласної філармонії імені Станіслава Ріхтера), яка була збудована у 1855 році і не зовсім вже відповідала сучасним нормам роботи театру. Відсутність додаткової репетиційної зали, спеціалізованих приміщень для виготовлення декорацій та зберігання їх у відповідних умовах, не достатня кількість гримерних кімнат ста багато інших проблем. До того ж будівля уже на той час вимагала капітального ремонту та реконструкції. Всі ці аргументи наштовхнули голову обласного виконавчого комітету Віктора Олександровича Кременецького наряду з вирішенням інших насущних проблем міста та області, з повною відповідальністю прийняти рішення про будівництво нового приміщення театру так він став ініціатором та організатором будівництва будівлі нового музично-драматичного театру в місті Житомирі.

Житомир тоді ще не оговтався після руйнівної війни але не дивлячись на це в 1957 році Кременецький В.О. отримав дозвіл Ради Міністрів СРСР на будівництво у Житомирі театру.

Було підготовлено і запропоновані три варіанти для будівництва театру. Та після детального розгляду усіх трьох запропонованих місць комісія визначилася з пріоритетною, на їхню думку, ділянкою, що знаходиться на площі Леніна (нині майдан Соборний). Адже для Житомира Соборний майдан – з давніх часів являється еспланадною центральною транспортною площею міста. У 1955 році першим післявоєнним Генеральним планом відбудови міста Житомира, площу Леніна остаточно визначили за статусом – центральною площею Житомира. З цього часу площу почали активно забудовувати і упорядковувати(демонтували трамвайні колії, заасфальтували). Тут проводилися паради та демонстрації, мітинги, масові заходи та гуляння.

Рішення містобудівної ради саме на цій площі збудувати театр було вірним, логічним не лише з архітектурної точки зору але і з моральних-культурних поглядів. Адже Театр знаходиться завше в центрі подій міста і безпосередньо бере в них участь.

На території нашого міста є певні місця, які мають своєрідний генетичний код, своє історичне призначення. Так подібне можна сказати і про місце спорудження нового приміщення театру. Ні, там ніколи не стояв театр, але тут жив у першій половині 19 століття талановитий україно-польський драматурга Кароль Гейнч, відомий нам не тільки свого часу популярними театральними постановками, але й тим, що у його опері «Повернення запорожців з Трапезунду» вперше прозвучала мелодія майбутнього Державного Гімну України. Ось вас музично-драматичний «ген» цього місця.

Кременецький підписав розпорядження обласного виконавчого комітету №493 від 19 листопада 1957 року про проектування будівлі театру в м. Житомирі із залою в 800 місць. Відділ капітального будівництва обласного виконавчого комітету підготовив усі необхідні технічні умови та уклав договір з Київським проектним інститутом «Гіпроград». Керівництво інституту в свою чергу доручило розробляти проект театру архітектору Борису Петровичу Жежеріну та головному інженеру Василю Петровичу Пироговському. Перший став автором проекту будівлі, а другий – головним конструктором.

Дата завершення будівництва та здача в експлуатацію театру була визначена на 5 лютого 1966 року у зв’язку із запланованим проведенням у приміщення театру звітно-виборчої конференції обласної партійної організації. Рішенням облвиконкому №588 від 18 жовтня 1965 року було прийнято: Зобов’язати дирекцію театру (тов.Шарварко Б.Г.) укомплектувати театр до 25 грудня 1965 року одягом сцени. Меблями та технологічним устаткуванням.

Робота над новою будівлею театру закипіла після п’ятирічних спроб та перепроектувань. Нарешті під кінець лютого 1962 року Жежерін презентував містобудівній комісії ескізи фасаду нової будівлі театру. Ескізи були оцінені позитивно і рішення облвиконкому №221 від 12.03.1962 року була затверджена проектно-кошторисна документація на будівництво театру з залою в 950 місць і кошторисною вартістю 1 398.7 тис.руб.

Вже в наш час сучасна будівля Житомирського українського музично-драматичного театру дістала статус пам’ятки архітектури місцевого значення .

Зі згадок про будівництво театру:
Володимир Нікулін, учасник будівництва театру: – «Никто и не думал, что наше прекрасное желание построить для жителей города здание театра, которое и по внешнему виду, и по условиям работы театральной труппы, и по условиям, создаваемым для зрителей, заставит напряженно работать не только нас, не считаясь со временем, но и большинство предприятий города и области».

Справді, будівництво театру називали «всенародной стройкой», тому що організацій та підприємств, які брали участь у будівництві та облаштуванні приміщення театру налічується близько 70 з усієї Житомирської області.

«Театр засвічує вогні» - так звучали заголовки у газеті «Радянська Житомирщина» про відкриття нової будівлі театру.

Офіційне відкриття театру відбулося 7 листопада 1966 року виставою І. Рачади «Коли мертві оживають» (режисер з.д.м України М.Єсипенко). Відкриття новозбудованого театру в Житомирі стало визначною подією всесоюзного значення. На церемонію прибули видатні майстри сцени: український драматург О.Корнійчук, народні артисти СРСР Д.Гнатюк, В.Дальський. Колектив театру отримав безліч листів та поздоровлень та навіть телеграму з привітанням від Міністра культури СРСР Катерини Фурцевої.

Особливості новобудівлі Житомирського театру:
- В Житомирскому театрі вперше в Україні була використана циркульна (радіальна) завіса, яка закриває сцену разом із оркестровою ямою по радіальній кривій і дає можливість режисеру використовувати авансцену. Все обладнання завіси, в т.ч. і криволінійна доріжка з рядами роликів – індивідуальна. ЇЇ було виготовлено на підприємствах міста: на заводі «Автозапчастин» та на завді «Лісмаш», а зборку в залі театру зробило управління «Укртеамонтаж». Практично все обладнання механіки сцени було не типовим, а індивідуальним. Розроблене для нашого театру та експлуатувалося вперше.