АДМІНІСТРАТОРИ
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.-вихідні дні
(0412) 47-00-76
КВИТКОВА КАСА
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.- вихідні дні
(0412) 47-33-88

ПРО ТЕАТР

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ – ЖИТОМИРСЬКИЙ ТЕАТР 1960-2000 РР.

В 60-х роках в театрі склався стабільний колектив. Старше покоління акторів, заслужені артисти УРСР К.Коваленко, В. Яременко, В. Нестеренко (нині народні артисти України), заслужені артисти УРСР М.Мар'яновська, М.Юхименко, провідні майстри сцени В.Луппа, В.Мальчук, Г.Рянічева, В. Рябовол (нині засл.працівник культури України), Х.Баклан, А.Біляк, охоче передавало свій досвід молодим, що прийшли до театру з театральних та музичних вузів. Серед них учні тих, хто будував театр після війни: Олекандр Бондар (засл. арт. УРСР), Петро Кукуюк (нар. арт. УРСР), Григорій Артеменко, (засл. арт. УРСР).

Серед глядачів користувалися популярністю Надія Артеменко, (засл. арт. УРСР), Антоніна Паламарчук (нар. арт. УРСР), Василь Сливка, Анатолій Медвєдєв (засл. арт. УРСР), Жанна Кострова, Ольга Войтенко, Віра Нечипорук, Фелікс Чернюк (засл. арт. УРСР), Ніна Толок, солісти балету Андрій та Ніна Перегуди, Олександр Зарафутдінов та Неля Поліщук.

Серед глядачів користувалися популярністю Надія Артеменко, (засл. арт. УРСР), Антоніна Паламарчук (нар. арт. УРСР), Василь Сливка, Анатолій Медвєдєв (засл. арт. УРСР), Жанна Кострова, Ольга Войтенко, Віра Нечипорук, Фелікс Чернюк (засл. арт. УРСР), Ніна Толок, солісти балету Андрій та Ніна Перегуди, Олександр Зарафутдінов та Неля Поліщук.

Біографія колективу була б неповною, якщо не згадати й інших його сумлінних працівників: директорів театру В.Щербу,(1966-1975) В.Бондарчука,(1975-1981) музичних керівників театру, диригентів В.Талаха (1964-1967 рр.), Г.Аганезова (1968-1970 рр.), К.Ковалевського (1971-1976 рр.), К.Ровінського (1977-1983 рр.), солістів оркестру – віолончеліста Й.Френкеля та скрипаля І.Золотарьова, завідувача гримерно-пастижерним цехом П. Жукова, машиністів сцени С.Конаха та М.Іванова, В.Виговського, реквізиторів Л.Федотову, Т.Герасименко, що завжди були помічниками акторів й повноправними учасниками створення вистав.

В цей період працювала ціла плеяда режисерів. Серед них заслужений артист УРСР М.Станіславський, учень Леся Курбаса, автор спогадів про нього та М.Куліша, автор книги ” Театр Житомира”. Він очолював театр з 1960 по 1963 рік і першим в Україні у 1960 році здійснив постановку "Іркутської історії" О.Арбузова, "Бані" В.Маяковського, драми І.Сабурова та Л.Устинової "Іншого шляху немає" та багатьох інших. Повернув до сценічного життя незаслужено забуту п'єсу І. Кочерги "Ім'я".

Понад десять років ( з 1959 по 1971 рік) працював в театрі черговим режисером Л.Каневський, представник традиційної школи режисури, учень В.Василька, В.Магара. Його режисерській манері притаманний героїчний романтизм, уміння творчо використовувати кращі надбання українського національного театру. Відомі вистави режисера в Житомирському театрі: "Оргія" Лесі Українки, вперше поставлена ним на українській сцені, вистава “Розплата” О.Корнійчука, "Петербурзька осінь" О.Ільченка, "Неспокійна старість" А.Рахманова, "Останні" М.Горького, "Маруся Богуславка", Майська ніч" М.Старицького та інші.

Що стосується режисерських робіт А.Акименко, то вони тяжіли до розкриття глибоких людських почуттів, складності різних характерів. "Далекі вікна" В.Собка, "Горлиця" О.Коломійця, "В ніч місячного затемнення" Мустая Каріма.

Найбільшого резонансу тема сучасності в Житомирському театрі набула у виставі "Правда і кривда" М.Стельмаха. Цим твором театр відкрив свій театральний сезон 1964/65 рр. Це був дебют ще зовсім молодого режисера О.Горбенка, який очолював театр у 1964-1966 рр. і був удостоєний звання заслужений артист УРСР.

Значною подією в долі театру було спорудження для нього в 1966 році нової типової архітектурної споруди з великим залом для глядачів на 943 місця та малим на 70 місць, фойє площею 550 м2, репетиційними залами, гримувальними кімнатами, службовими кабінетами, виробничими цехами.

Народний артист УРСР В.Смоляк, що здійснював художнє керівництво театром з 1967-1968 рр. у новому приміщенні створив ряд вистав, серед яких "Сині роси" М.Зарудного, "Інтервенція" Л.Славіна. Виявив себе майстром сценічного втілення гостроконфліктних творів.

З 1973 року розпочав свою роботу в театрі черговим режисером А. Грінченко, який здійснив ряд цікавих постановок , серед них “ Біла акація” В. Масса, М. Червінського, “ Лисиця і виноград “ ( Єзоп ) Г. Фігейредо, “За двома зайцями “ М. Старицького , “ Тривога “О. Петрашкевича , “ Мати “ М. Горького, “ Поцілунок Чаніти “ Ю. Мілютіна .

З 1968 року на тривалий і плідний період театр очолив народний артист УРСР В.Толок, який змусив заговорити про себе такою виставою, як "Справа, якій ти служиш" Ю.Германа (1969). Це був дебют нового головного режисера, який за цю виставу був удостоєний Почесної грамоти Міністерства культури УРСР та премії.

Віхою в діяльності колективу став і "Зачарований вітряк" М.Стельмаха, поставлений В.Толоком у листопаді 1970 – під час відкриття нового сезону. Прем'єру благословив автор, який завітав до житомирян і на соту виставу.

До сторіччя Лесі Українки В.Толок здійснив її "Камінного господаря". У 1979 році звернувся до "Ярослава Мудрого" І.Кочерги. Серед його постановок “Дороги, які ми вибираемо” М.Зарудного, “Нічна тривога” І. Кочерги.

На той час аншлаговими в реперутарі театру були вистави "Титарівна" Т.Шевченка, "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" М.Кропивницького, "Маруся Богуславка", "Циганка Аза", "Ой не ходи Грицю та й на вечорниці" М.Старицького "Житейське море", "Безталанна", І.Карпенка-Карого, Г.Квітки-Основ'яненка, Б.Грінченка та багато інших.

Незабутньою для житомирського театру стала поїздка колективу до Зоряного містечка (1977). Там актори представили драматизований репортаж О. Романова “Один день великого життя“, де вперше на театральній сцені було втілено образ нашого видатного земляка, творця космічних кораблів С. П. Корольова. За цю виставу театр удостоєно Диплома імені Ю. О. Гагаріна. Виконавець головної ролі нар. арт.України П. Кукуюк та режисер – постановник нар.арт.України В. Толок нагороджені медалями імені академіка С. П. Корольова.

Здобутки театру нерозривно пов'язані з іменами визначних акторів, що працювали в театрі. Визначною постаттю був народний артист УРСР П.Кукуюк, роботи якого відзначались глибокою думкою та тонким проникливим психологізмом. На жаль, актор дуже рано пішов із життя. Улюбленцем публіки завжди був нар. арт. України В.Нестеренко. Комедійні образи створені ним, такі як Попандопуло ("Весілля в Малинівці" О.Рябова, Л.Юхвіда,) Стецько ("Сватання на Гончарівці" М.Старицького), Онисько ("Фараони" О.Коломійця) надовго запам'ятались глядачам старшого та середнього покоління.

Серед найбільш пам’ятних сторінок у житті житомирського театру стала вистава “Людина і глобус“ В. Лаврентьєва (1987), в якій відтворено історію відкриття атомної енергії (режисер-постановник нар. арт. України Л.Данчук).

Колектив театру, ще працюючи над постановкою налагодив зв’язки з Інститутом атомної енергії АН СРСР ім. І. В. Курчатова. Наукові співробітники, зокрема й ті, котрі знали Ігоря Васильовича особисто і працювали разом з ним, приїздили в Житомир, давали необхідні консультації. А житомирські артисти на їх запрошення показали виставу в Москві, на сцені театру імені М. В. Гоголя. Щиро привітали акторів із успіхом директор інституту атомної енергії тричі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій СРСР, академік А. П. Александров, дружина академіка Б.В. Курчатова, брата і соратника головного героя вистави.

З 1991 року, коли його, як художній керівник, очолив кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Л.І.Данчук, з 1996 року – народний артист України, професор. Творчий доробок Леоніда Данчука рясніє десятками сценічних праць. Його вистави: “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського, "І сміх, і гріх..." за п'єсою О.Корнійчука "В степах України", "Майська ніч" М.Старицького, "Король вальсу" на музику І.Штрауса, "Весілля Фігаро" Бомарше, на музику Моцарта, "Моя чарівна леді" за п'єсою Б.Шоу "Пігмаліон", "Женихи" за М.Гоголем, "Сватання Стецька" за п'єсою Г.Квітки-Основ'яненка.

В цей період репертуар театру поповнюється і виставами народного артиста України Г. Артеменка, який, перш за все, дуже ретельно підходить до вибору драматургічного матеріалу і знаходить його, в основному, серед кращих зразків зарубіжної літератури. Це "Останній вуличний бродяга" Р.Вівіані, "Шестеро жінок в одного на шиї" К.Маньє, "Вісім люблячих жінок" Р.Тома. На малій сцені Г.Артеменко здійснив постановки таких вистав як "Фіктивний шлюб" О.Войновича, "Лаура і Жак або одержимі закохані" Г.Ару, "Жертва" М.Фратті, "Вільна пара" Даріо Фо, Франка Рама, "Сирена і Вікторія" О. Галіна.

Але не тільки зарубіжна драматургія є джерелом натхнення режисера. Він звертається і до української класики та до творів сучасних українських драматургів. У 1999 році на сцені театру з'явилася його постановка безсмертної комедї "За двома зайцями" М.Старицького. А в 2002році - вистави "Мазепа" Г.Селєзньова за твором Б.Лепкого та "Коханий нелюб або приборкання непокірливого" Я.Стельмаха. Г.Артеменко є також і постановником цікавих новорічних вистав.

Оригінальністю режисерських пошуків вирізнялись вистави заслуженого артиста України Володимирав Савченка, який за період натхненної роботи в театрі з 1985 по 1992 рр. здійснив ряд яскравих сценічних полотен. В них відчувається поворот до образного театру ,неоднозначних характерів та людських доль.Будучи режисером стажером МХАТ у 1973 році здійснив постановку в нашому театрі”Сталеварів”Г. Бокарєва під художнім керівництвом нар.арт.СРСР Олега Єфремова.

Його "П'ять брильянтів Тев'є-молочника" Ш.Алейхема, "Марко в пеклі" І.Кочерги, "Дівочий переполох" Ю.Мілютіна, “Плаха” Ч.Айтматова, “Летюча миша”І.Штрауса, "У неділю рано зілля копала" О.Кобилянської, "Ясні зорі" Б.Грінченка завоювали симпатії багатьох глядачів.

Варто згадати режисера Л.В.Онищенко, яка багато зробила для Житомирського театру. Її вистави "Якщо можеш, прости" Я.Стельмаха за романом І.Шоу, "Любов – книга золота" О.Толстого, "Чоловік моєї дружини" Г.Хугаєва не лишили байдужими житомирського глядача. А казкові вистави Людмили Володимирівни "Шукай вітру в полі" Л.Онищенко, "Лінивий король" В.Шрепферда, "Русалонька" за Г.-Х.Андерсеном, "Марічка" Л.Оніщенко, "Зачарований ліс" В.Рабадана збирали повні зали дітлахів.

Житомирським глядачам пощастило насолоджуватись виставами, створеними запрошеними відомими режисерами: Л.Пресманом, нар. арт. України, лауреатом Державної премії ім. Т.Г.Шевченка С.Сміяном, нар.арт. України М.Шутько, з. д. м. України, лауреатом Державної премії України В.Оглобліним, н.а.України Г.Кононенком, з. д. м. Росії В.Мартенсом, з. д. м. Білорусі В.Короткевичем, польським режисером Б.Порембою.

З 1993 року невтомно працював у театрі заслужений діяч мистецтв України, композитор, диригент О. Стецюк. Він створив, перш за все, міцний професійний колектив оркестру. Написав музику до багатьох вистав, серед них "І сміх, і гріх..." за п’єсою О. Корнійчука, "В степах України", "За двома зайцями" М. Старицького, зробив транскрипцію та аранжування музики В. А. Моцарта до вистави "Весілля Фігаро" Бомарше. Був незмінним диригентом майже усіх музичних вистав, що входили до репертуару театру, створив ряд концертних програм для оркестру. Йому на зміну йому прийшов диригентом Анатолій Сергєєв, який продовжив славну справу свого попередника і демонстрував довершену майстерність у створенні концертних програм для оркестру. Це "Тільки пісня нам поверне юність і любов", "Поліські сувеніри", "Зимова рапсодія", "Весни чарівні звуки".

Вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва зробили: н.а.України Григорій Артеменко, н.а.України Нонна Гурська, н.а.України Анатолій Гурський, Жанна Кострова, з.а.України Любов Литовка, з.а.України Ніна Кривень, з.а.України Катерина Яблонська, з.а.України Надія Артеменко, з.а. України Володимир Берелет, з.а.України Микола Шекера, з.а.України Михайло Баклан, з.а.України Фелікс Чернюк, з.а.України Галина Сергеєва, Анатолій Сергеєв, з.а.України Анатолій Медвєдєв, з.а.України Василь Макаренко, та багато інших.

Майже три десятки років головним художником в Житомирському театрі ім. Івана Кочерги – був Валерій Кулавін. Його талант розкрився у численних сценографічних роботах, яких – понад півтори сотні: вистави – «Віддавали бать¬ка в прийми» Володимира Канівця (1989), «Брехня» Володимира Винниченка (1991), «Сорочинський ярмарок» (1992) і «Майська ніч» (1997) за Миколою Гоголем, «Ясні зорі» Бориса Грінченка, «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка (обидві – 1992), «Фараони» Олексія Коломійця, «Король Лір» Вільяма Шекспіра (обидві – 1993), «Останній вуличний воло¬цюга» Рафаеле Вівіані (1998), «Весілля Фіґаро» Вольфганга Амадея Моцарта (2000), «Моя чарівна леді» Фредерика Лоу (2001), «Тінь» Євгенія Шварца, «Забути Геро¬страта» Григорія Горіна (обидві – 2004), «Вівця з вовчим поглядом (Кішки-мишки)» Олександра Марданя та ін. Театрального художника часто називають обличчям театру адже він вносить особливу мальовничу інтонацію в палітру вистав, вкладав свої почуття в оформлення сцени і в певній мірі впливає на емоції глядача.

Біографія театру збагачена багаторічною плідною творчою співдружністю з болгарськими, польськими, білоруськими та російськими колегами. Театр брав участь у міжнародних фестивалях “Слов’янські зустрічі” (Гомель, Білорусія) та “Слов’янський вінець” (Москва, Росія). У 2000 році на базі житомирського театру відбувся фестиваль “Слов’янські театральні зустрічі”.

Сьогодні Житомирський академічний музично-драматичний театр ім І. Кочерги живе яскравим і насиченим життям, маючи на меті відродження і популяризацію театрального мистецтва, зацікавлення широкої глядацької аудиторії і виховання справжньої театральної еліти міста та області.

Корифеї театру:

Баклан Христина (Лідія) Петрівна - в театрі з 1952 – 1973 рр.

Бойко Петро Прокопович (з.а.УРСР) - в театрі з 1944 – 1967 рр.

Бородій Борис Федорович - в театрі з 1973 – 2012рр.

Водянов Володимир (з.п.к. України) - в театрі з 1968 року

Водянова Галина Григорівна в театрі з 1968 р. – актриса, з 2005 - 2016рр. – помічник художнього керівника

Гурська Нона (н.а. України) в театрі з 1993 – 2000 рр.

Гурський Анатолій (н.а. України) в театрі з 1993 – 2018 рр.

Гурський Вацлав (Василь) Едуардович в театрі з 1969 – 2005 рр.

Зарафутдінов Ігдам Шарібзянович в тетарі з 1964-1987 рр.

Корецький Юрій Степанович в театрі з 1963-1992 рр.

Кривень Ніна Іванівна (з.а.України) в театрі з 1970-2004 рр.

Кукуюк Петро Степанович (н.а.УРСР) в театрі з 1963-1982 рр.

Куровський Юлій Йосипович в театрі з 1964-1984 рр.

Луппа Василь Агафонович в театрі з 1994-1972 рр.

Мар’яновська Марія Іванівна (з.а. УРСР), в теарі з 1964-1976 рр.

Нестеренко Володимир Павлович (н.а.УРСР), в театрі з 1950-1995 рр.

Паламарчук Антоніна Феофанівна (н.а.УРСР), в театрі з 1963-1990 рр.

Рябовол Василь Леонтійович (з.п.к.України), в театрі з 1967-2004 рр.

Савченко Володимир Захарович (з.а.УРСР), в театрі з 1971-1992 рр.

Сливка Василь Антонович в театрі з 1964-2017 рр.

Стецюк Олександр Михайлович- український композитор, диригент, педагог, з 1963-1965 рр. – концертмейстер театру; з 1993-2003 рр. – головний диригент театру.