АДМІНІСТРАТОРИ
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.-вихідні дні
(0412) 22-24-55
КВИТКОВА КАСА
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.- вихідні дні
(0412) 47-33-88

ПРО ТЕАТР

Головна / Про театр / Історія театру / На рубежі 19-20 століття

НА РУБЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ

На превеликий жаль, на початку XX століття театральне життя міста серйозно занепало. Калейдоскопічна зміна приїжджих труп сприяла хаосу на житомирській сцені. Пропаганда "вільного кохання" лунала на повний голос. Так тривало до 1917 року.

Громадянська війна, кайзерівські війська не сприяли появі нової ери в театральному мистецтві, але, не дивлячись на складну ситуацію, театральне життя продовжувалось: навесні 1918 року відкрився театр мініатюр під назвою "Арлекін", а на початку березня 1919 року була проголошена націоналізація всіх видовищних закладів. Першим комісаром Житомирського театру став актор Н.Саранський.

26 травня 1919 року почав своє існування Перший радянський театр при Волинському губвійськкоматі. Головним режисером був Л.Людвігов (Маєвський). У репертуарі цього російського театру було чимало класичних п'єс: "Гроза" та "Не все котові масниця" О.Островського, "На дні" М.Горького, "Лихо з розуму" О.Грибоєдова та інші.

Восени 1920 року в Житомирі створюється український "Незалежний театр", місце якого пізніше заступив Перший державний драматичний театр імені Т.Г.Шевченка. В ньому виступали велика актриса Марія Заньковецька, Амвросій Бучма і юна Зоя Гайдай.

Театр у Житомирі на рубежі ХIX-XX ст. був невід'ємною частиною культурного життя міста. За цей період він пройшов складний шлях становлення і розвитку – від кріпосного театру до професійних труп і став доступний для всіх верств населення.

На різних етапах культурне життя Житомира переживало часи спадів та підйомів, але він завжди зберігав славу театрального міста. Разом із розвитком репертуару, поглибленням його змісту, еволюціонували й естетичні запити публіки. Так, якщо на початку XIX століття її цілком задовольняли комедії та водевілі з народного життя, то вже наприкінці сторіччя, глядач добре міг відрізнити справжню драматургію від дешевої підробки. Театр вже не сприймався просто як видовище -публіка прагнула бачити в ньому школу життя та моралі.

Змінилося й сприйняття гри акторів. Фальшивий пафос на сцені, надумані пристрасті вже мало хвилювали публіку. Їй потрібні були справжні колізії. Саме тому, великим успіхом користувалися вистави за участю видатних зірок театру. Яскраві образи, створені ними на сцені, служили своєрідним еталоном. Після вистав, скажімо, Мамонта Дальського, публіка відповідно реагувала на гру посередніх акторів.

Зміст і суспільну цінність п'єси визначали акторське трактування та сприйняття її публікою. Актор і глядач часто збагачували слабку п'єсу, підносили її власним прочитанням.

На рубежі XIX-XX століть став більш різноманітним жанровий діапазон репертуару.З'явилася опера, яка швидко завоювала смаки публіки і користувалася найбільшим успіхом.

Відбулися помітні зміни і в організації театральної справи. Взаємовідносини між антрепренером і міською владою регулювалися певними юридичними актами.

На рубежі століть змінився і якісний склад публіки. З'явився прошарок людей, які були не просто глядачами, а справжніми знавцями та цінителями мистецтва Мельпомени. Вони зустрічалися серед представників різних національностей, які жили в Житомирі. Глядачі мали змогу бачити кращі твори української, польської та єврейської драматургії.

Загалом, слід відмітити, що театр був могутнім засобом культурного виховання населення. У пам'яті городян надовго у залишалися не прохідні фарси та комедії, а твори високого мистецтва. На них і виросло не одне покоління житомирських театралів. Театр виховував провінцію, а провінція, в свою чергу формувала театр.