АДМІНІСТРАТОРИ
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.-вихідні дні
(0412) 22-24-55
КВИТКОВА КАСА
з 11:00 до 19:00, Нд. Пн.- вихідні дні
(0412) 47-33-88

До Дня пам’яті та примирення актори читали фронтові листи

До Дня пам’яті та примирення актори читали фронтові листи

Ніколи знову! Низький уклін тим, хто захищав, і тим, хто вистояв. І вічна пам’ять тим, хто не може говорити за себе… 8 травня відбулась театральна вітальня присвячена пам’яті жертв Другої світової війни. 


Слово «ВІЙНА» знову на слуху в Україні. Це страшний час, коли доводитися ховати рідних, а діти стають сиротами. Ми пережили одну війну в 1941-1945 роках. І її ціна страшна – мільйони загиблих і покалічених доль, рани, які не загоюються досі. На жаль, очевидців тих страшних подій з кожним роком все менше. Щоб зрозуміти, чим жили українці в той час, про що переживали, як виживали і як любили, варто лише почитати листи наших бійців.


19.09.1944 в розпал боїв солдатам під Новий рік привезли посилки з тилу: одному — в’язані шкарпетки, іншому — вишита хустка, а молодшому сержанту Івану Сірченко дісталися рукавички. В одній він знайшовзаписку: Тася Хатинь, м. Гадяч, Полтавська область. Так почалося їхнє кохання. 

Іван, колишній вчитель, написав дівчині листа. Вона йому відповіла,зав’язалося листування… Вони обмінялися більш ніж 300 листами!Іван писав українською мовою.

«Тасечко, пекучий тобі фронтовий привіт від мене! Спочатку, Тасю, я думав, що тобі буде смішно читати листи від мене українською, але ти, як і я, – українка, а це найпрогресивніша мова на всій земній кулі… Я дуже чекаю твоїх листів, навіть більше, ніж від мами. Чому так? Я не даю собі відповіді… Коли отримую пошту, то спочатку читаю лист від тебе. У наших листах є щось близьке і привабливе… Ні, я б не помер від радості, якби дізнався, що скінчилася війна. Я не можу сказати, які б мене переповнювали почуття, але, ймовірно, я б підняв келих за нашу Перемогу, за світле майбутнє і за тих, хто своїми відвертими словами підтримали наше життя в цьому жаху війни. І повір, я б не забув про тебе, Тася.
Фото у мене немає, і зараз немає можливості сфотографуватися. Коли з’явиться – вишлю. Пишу в коротке затишшя. Йдуть важкі бої. Поспішаю, вибач. Напиши, чи отримала мої листівки. Ех, пошта…»


Після Перемоги закохані зустрілися на вокзалі у Львові і без слів кинулися одне до одного в обійми. Вони прожили разом довге життя і виховали двох дітей.